29 квітня 2025 року виповнилося 100 років з дня народження Володимира Зіновійовича Дашевського.
Володимир Зіновійович пройшов непростий життєвий шлях, сповнений і трагічних випробувань, і героїчних вчинків, і самовідданої праці.
Народився В.З. Дашевський у Києві. У 1933 р. його батько Зіновій Григорович був переведений на роботу до м. Чернігова, куди переїжджає і вся родина.
У 1937 році під час жорстокого сталінського терору батько був безпідставно звинувачений, заарештований і розстріляний як «ворог народу». Восьмирічний термін ув’язнення отримала й матір Володимира Зіновійовича – Поліна Миколаївна. (Вже під час хрущовської відлиги батьки були повністю реабілітовані).
Володимир як син «ворога народу» був відправлений до дитбудинку, де й перебував до вересня 1941р. У грудні 1942 року він вступає до лав Червоної армії.
Воював сміливо і відважно, про що свідчать його бойові нагороди: орден «Червона зірка», медалі «За перемогу над Німеччиною», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна».
Після демобілізації у грудні 1950 року працював військовим керівником і викладачем Бузулуцького гідромеліоративного технікуму. У 1954р. вступає, а у 1960р. закінчує Саратовський державний університет за спеціальністю «Математика».
З вересня 1962р. Володимир Зіновійович розпочав викладацьку діяльність на Чернігівському загальнотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту (КПІ). Спочатку працював асистентом кафедри загальнонаукових дисциплін, а згодом – старшим викладачем.
У травні 1964 року був призначений заступником декана Чернігівського загальнотехнічного факультету, а з вересня 1965 року – заступником директора Чернігівського філіалу КПІ з навчальної роботи. На посаді заступника директора В.З. Дашевський займався організацією навчального процесу, створенням кафедр, лабораторій та навчальних кабінетів. Особливу увагу він приділяв підбору та вихованню кадрів НПП, фахівців своєї справи, талановитих педагогів, здатних запалити в душах студентів священний вогонь пізнання.
Багато співробітників та вихованців Чернігівського «Політеху» пам’ятають його як чуйну, добру людину, готову завжди дати мудру батьківську пораду й підтримати у важкі періоди життя.
У 1985 році В.З. Дашевський завершив свою трудову діяльність у зв’язку з досягненням пенсійного віку.
Він залишив по собі яскравий приклад безкорисливої праці, відданості справі та людяності. Світлий образ Володимира Зіновійовича назавжди залишиться в пам’яті його колег, друзів, вихованців.